Мовна політика України: постколоніальні традиції та антиколоніальні тенденції

Анотація

У статті схарактеризовано загальні риси колоніального впливу Росії у форматі імперії та Радянського Союзу на мовну політику України, специфіку антиколоніального спротиву та постколоніальних проявів, спричинених свідомим цілеспрямованим упливом проросійських політиків та неусвідомленим творенням норм української мови та засад мовної політики під впливом інерції, сформованої в колоніальному суспільстві. Акцентовано на двох чинниках мовної політики України: кодифікації норм літературної мови та законодавчому закріпленні статусів мов, що функціонують в Україні, специфіки їх використання в різних сферах життя суспільства. Описано вплив інерції українських мовознавців, звички сприймати явища української мови крізь призму російської, кодифікувати норми української літературної мови за аналогією до російської. Проаналізовано мовне законодавство України, що визначає статус української мови як державної, мов корінних народів і національних меншин, а також особливості нормативного регулювання вживання російської мови до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, коли проросійські політики послідовно та цілеспрямовано просували її особливий статус, обмежуючи сфери функціонування української та ігноруючи мови корінних народів і національних меншин, а також нинішній статус як мови країни-агресора, країни-окупанта. Продемонстровано позитивний вплив на мовне законодавство України експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо забезпечення мовних прав представників національних меншин.