ЧЕРГУВАННЯ ЗАДНЬОЯЗИКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ У СТАРОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІ — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІІ ст.

Abstract

У статті зазначено важливість вивчення історичної морфонології української мови з огляду
на потребу розкриття причин та особливостей розвитку фонемних модифікацій морфем. З’ясовано природу, регулярність і функціональне навантаження одного з найпоширеніших морфонологічних явищ — чергування задньоязикових із шиплячими та свистячими приголосними. Виявлено його специфіку та закономірності у процесах іменної та дієслівної словозміни й словотвору
на матеріалі пам’яток другої половини XVI — XVIII ст.