Зміна ролей і дейксис займенників першої особи множини у мюнхенській промові Дж. Д. Венса 2025 року

Анотація

Промови сучасних політиків – безцінний матеріал для лінгвістичного вивчення того, як політичні діячі пропагують або чинять опір глобальним та локальним політичним, соціальним, культурним та економічним змінам.  Тексти політичних промов можна вивчати з точки зору їх лінгвістичної структури, а також з точки зору їх вбудованості в дискурс. У фокусі статті – зв’язок між контекстом та значенням мовних форм, що виявляється за допомогою дослідження обсягу займенників першої особи множини, які віце-президент Дж.Д. Венс використовував у своїй промові на Мюнхенській конференції з безпеки 14 лютого 2025 року. Розвідка спирається на поняття особового дейксису (граматичного кодування учасників взаємодії) та футингу (позицію або позиції, які займає учасник протягом мовленнєвої взаємодії). Гіпотеза дослідження полягає в тому, що в промові Венса займенники першої особи множини, а саме особові, присвійні та зворотні, змінюють свій референційний обсяг та включають, окрім самого мовця, різних референтів, що пов’язано зі зміною «футинга» політика. У дослідженні застосовано кількісний аналіз для оцінки важливості в промові займенників першої особи множини у порівнянні з займенниками другої особи. Наступним етапом розвідки є контекстуальний аналіз, спрямований з’ясувати референційний обсяг вживання займенників першої особи множини.

Дослідження виявило, що займенники першої особи та займенники другої особи вживаються в промові у співвідношенні 2 до 1 (66.9% та 33.1% відповідно), причому займенники першої особи множини складають 35.6% та переважають у кількості займенники першої особи однини (31.6%). Таким чином, результати кількісного аналізу свідчать, що промова віце-президента сфокусована на мовці. Контекстуальний аналіз виявив, що референційний обсяг займенників першої особи множини у промові змінюється та включає самого Венса, а також (1) іншу особу (його дружину та іншого політика), (2) адміністрацію президента Трампа, (3) американський народ та (4) США та їх союзників (Європейський Союз та Велику Британію). Отже, встановлено, що використання займенників першої особи множини в політичному дискурсі допомагає мовцю виступати у різних соціальних ролях.