Засоби реалізації комунікативної стратегії маніпуляції персонажами-підлітками (на матеріалі американського кінодискурсу)

Анотація

У цій статті розглядається комунікативна стратегія маніпуляції у мовленнєвій поведінці персонажів-підлітків на прикладі американського кінодискурсу. Маніпуляція визначається як прихований психологічний вплив, спрямований на формування думок, намірів чи дій співрозмовника без його усвідомлення, змушуючи його вірити, що його рішення є самовизначеними. У дослідженні маніпуляція розглядається як прагмалінгвістичне явище, що реалізується за допомогою вербальних та невербальних засобів. Дослідження ґрунтується на кількох теоретичних підходах до комунікативної стратегії, включаючи прагмалінгвістичну, інтенціональну та комунікативну перспективи. Комунікативна стратегія розуміється як спланована послідовність мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення певної комунікативної мети. Маніпуляція в цьому контексті може як підтримувати кооперативну взаємодію, так і служити конфронтаційним та агресивним цілям залежно від комунікативної ситуації. Емпіричний матеріал складається з 872 діалогічних фрагментів з 27 американських фільмів (1985–2017), що охоплюють такі жанри, як комедія, драма, трилер та пригоди. За допомогою дискурсивного, прагматичного та стилістичного аналізу дослідження визначає ключові тактики та лінгвістичні засоби, що використовуються персонажами-підлітками. Виділено три основні аспекти маніпулятивної стратегії: кооперативний, конфронтаційний та агресивний. У кооперативному аспекті домінуючими тактиками є навіювання та спотворення інформації, а також нещире здивування. Ці тактики спрямовані на гармонізацію комунікації та тонкий вплив на співрозмовника. Вони реалізуються переважно через репрезентативні та експресивні мовленнєві акти. Лінгвістично вони спираються на модальні слова, хеджування, епістемічні конструкції, риторичні та еліптичні речення, а також модальні дієслова. Невербальні елементи, такі як тон, міміка та жести, посилюють їхній ефект. У конфронтаційному аспекті маніпуляція переважно реалізується через квазіргументацію та фіктивне обурення. Ці тактики створюють ілюзію логічного мислення або емоційної реакції, щоб вплинути на співрозмовника. Вони характеризуються використанням вульгаризмів, сленгу, епітетів, підсилювальних частинок та риторичних конструкцій, часто порушуючи норми ввічливості та комунікативні максими. В агресивному аспекті провідною тактикою є звернення до сенсорної сфери співрозмовника, спрямоване на здійснення емоційного тиску. Це включає експресивну мову, наказові форми, модальні дієслова та сильний емоційний вокабуляр, підкріплений просодичними та кінетичними сигналами. У дослідженні зроблено висновок, що маніпуляції підлітками у кінодискурсі є багатогранними та поєднують лінгвістичні, прагматичні та психологічні елементи. У ньому підкреслюється поширеність певних тактик та роль як вербальних, так і невербальних засобів у досягненні маніпулятивних цілей.