JÖTNAR як «надзвичайні істоти»: когнітивна матриця давньопівнічних мовних репрезентацій

Анотація

У статті розглядаються вербальні репрезентації концепту-міфологеми JÖTUNN (ЙОТУН) у давньоскандинавських едичних текстах. JÖTNAR як надприродні істоти, невідємні компоненти скандинавського міфологічного простору, розглядаються як клас відкритих систем, відзначених набором гіпертрофованих ознак. Етимологічний аналіз імен концепту з наступними широкими аналоговими інтерпретаціями дозволяє ідентифікувати основні «нано-міфи» або «код-они», які іконічним чином окреслюють «попередньо встановлені» траєкторії поведінки й взаємодії ЙОТУН-системи з іншими системами. У статті розглядаються лінгвокогнітивне підґрунтя мовних одиниць, що вербалізують зазначений концепт. Основна увага приділяється ідентифікації наборів концептуалізованих функцій ЙОТУНА. У статті запропоновано когнітивні моделі та відповідні фреймові структури. У статті розглядаються різні типи логічних і семантичних зв’язків між зазначеними концептуальними ознаками та моделями. У нашому дослідженні використовується широкий міждисциплінарний підхід, орієнтований на універсалії (М-логіка), який зосереджується на ідеї ірраціональної раціоналізації реальності (світотворення) і охоплює теорію міфоорієнтованого семіозису. Ідентифіковані семантичні особливості та когнітивні моделі, таким чином, інтегруються в модель ієрархічної площини відкритої системи і утворюють «когнітивну матрицю» концепту ЙОТУН. Кореляції між наборами концептуалізованих ознак обговорюються з точки зору їх компліментарних, детермінативних і каузативних кореляцій. У статті стверджується, що ЙОТУН як надзвичайна істота є незбалансованою (хаотичною) системою, здатною до фрактального розширення. Стаття висвітлює системні передумови парадоксального симбіозу типу між ЙОТУНАМИ та АСАМИ.