Антропоцентрична природа образного порівняння та його кореляція з метафорою

Анотація

У статті здійснено виклад антропоцентричного бачення природи образного порівняння на тлі його кореляції з метафорою, оскільки порівняння, яке лежить в основі когнітивних механізмів людини і є водночас базовою структурою, механізмом, операцією практично всіх складників розумового процесу людини, досі залишається не до кінця вивченим феноменом. Автори розглядають порівняння як квінтесенцію пізнавальної діяльності людини, бо, створюючи уявний світ людини, у ньому реалізується закладена в основах мислення здатність до зіставлення фрагментів картини світу, здатність, що є фундаментальним чинником категоризації та концептуалізації як основних процесів когніції. З’ясовано, що антропоцентричний підхід при аналізі порівняння є виправданим з огляду на антропологічне розуміння цього явища як універсуму людського мислення та пізнання. Принципово важливо при антропоцентричному погляді на сутність порівняння визнати те, що воно лежить не в природі світу, а в природі людини, тобто в людській свідомості, тобто порівняння являє собою не просто спосіб мислення про світ, а й про те, що знаходиться за межами перцепції людини – в метафізиці. Виявлено, що буття людини тісно пов’язане з порівнянням як розумовою операцією та гносеологічною і семантичною категорією, яка є одним із потужних чинників, що створюють у свідомості внутрішній світ людини – картину світу. Тлумачення мови як складної «живої» системи, креативного «духу народу» дозволяє припустити існування когнітивного принципу «comparo ergo sum». Останній є джерелом антропоцентричного заряду порівняння, бо, пізнаючи світ, людина порівнює все з собою та уподібнює все собі, що є підставою вважати цей принцип окремим виявом антропоцентризму. Це слугує також підґрунтям для визначення порівняння як основної операції аксіологічного пізнання, яка є базою для утворення ціннісних концептів і ціннісних суджень.