МОДАЛЬНІСТЬ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ У СИНХРОНІЇ

Автор(и)

  • О.М. Тугай Київський університет імені Бориса Грінченка, кафедра англійської мови, факультет права та міжнародних відносин https://orcid.org/0000-0001-9831-2288

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-2425.2021.178

Анотація

У пропонованій статті схарактеризовано модальність волевиявлення  складного речення в історичному розвитку англійської мови у синхронії, а саме в ранньоновоанглійській мові. Модальність складного речення визначено як функціонально-семантичну категорію із відношенням змісту висловлення до дійсності з урахуванням предикативних ознак категорії часу та волітивної модальності як реалізації події або ситуації. Синтаксичну категорію модальності волевиявлення зафіксовано в парадигмі модусно-диктумних відношень з виділенням предикатів модусу для фіксації факту наявності мовленнєвої ситуації та вираження пропозиції адресанта. Комунікативне призначення модальності волевиявлення складного речення окреслено з погляду відношення мовця до пропозитивної або диктумної основи змісту висловлення. Виокремлено категорії суб’єктивної та об’єктивної модальностей у складному реченні вольової семантики ранньоновоанглійської мови. Суб’єктивну модальність визначено як волітивну у головній клаузі речення із розмежуванням на волюнтативну та оптативну модальності зі значеннями прояву волі наказу, команди, бажання, прохання, інтенції адресанта тощо. Об’єктивну модальність визначено як пропозитивну у підрядній фінітній або інфінітивній предикаційній клаузі як реалізації пропозиції висловлення.

Окреслено модально-прагматичну перспективу складного речення з фінітною та інфінітивною предикацією дієслів волевиявлення. Встановлено, що суб’єктивна волітивна (волюнтативна та оптативна) модальність реалізується в модусній модально-прагматичній рамці, тоді як об’єктивна пропозитивна модальність експлікується в диктумній модально-прагматичній рамці досліджуваного речення. Проаналізовано реалізацію суб’єктивно-об’єктивних модальних відношень в ранньоновоанглійському складному реченні. Доведено, що волюнтативні модальні відношення виражаються в парадигмі «волюнтативний модус пропозитивний диктум», тоді як оптативні модальні відношення актуалізуються в парадигмі «оптативний модус пропозитивний диктум». Засвідчено реалізацію волюнтативної та оптативної модальностей прояву волевиявлення адресанта та модально-часову парадигму актуалізації ситуації в реченнях-висловленнях. Встановлено, що волюнтативна модальність визначає модальні відношення як «актуальні (потенційні) – реальні / реальні (ірреальні)» на позначення актуальної / потенційної реальної або нереальної здійсненої ситуації. Модальні відношення оптативної модальності окреслено як «актуальні (потенційні) – ірреальні (реальні) / ірреальні» на позначення актуальної / потенційної нереальної або реальної, але не можливої здійсненої ситуації. Модально-часову парадигму реалізації ситуації в складних реченнях зафіксовано в парадигмі «індикатив / імператив – суб’юнктив / інфінітив».

Ключові слова: складне речення, модальність волевиявлення, суб’єктивна волітивна модальність, об’єктивна пропозитивна модальність, волюнтативний / оптативний модус, пропозитивний диктум, ранньоновоанглійська мова.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Downloads


Переглядів анотації: 34

Опубліковано

2021-12-30

Як цитувати

Тугай, О. (2021). МОДАЛЬНІСТЬ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ У СИНХРОНІЇ. Studia Philologica, (2), 65–78. https://doi.org/10.28925/2311-2425.2021.178

Номер

Розділ

Мовознавство

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають