СПІЛЬНІ РИСИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ХУДОЖНІХ КАРТИН СВІТУ ЕЛЕНИ ҐАРРО ТА СЕРГІЯ ОСОКИ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАНЬ «¿QUÉ HORA ES…?» ТА «ОПІВНІЧНИЙ ГІСТЬ»)

Анотація

Сучасний світ спілкування представників різних етносів часто вимагає більшого заглиблення в реалії та особливості світосприйняття тієї чи іншої культури кожного з суб’єктів комунікації. Мовна концептуалізація світу кожного етносу, в свою чергу, знаходить відображення в літературі у вигляді індивідуальної художньої картини світу, реалізованої автором на сторінках його творів. Саме тому дослідження спільного та відмінного в авторських картинах світу різних письменників викликає інтерес, особливо, якщо на перший погляд, їхні мовні, культурні та історичні витоки суттєво різняться. Метою статті є проаналізувати авторські картини світу представників мексиканської та української літератур на матеріалі двох вибраних оповідань та встановити їх спільні риси.

Елена Ґарро (1916-1998) – мексиканська письменниця, журналістка та сценаристка. Її вважають представницею магічного реалізму в латиноамериканській літературі та поборницею ідей фемінізму.

Сергій Осока (1980 р. н.) – наш сучасник, український поет та письменник із Полтавщини, член Національної спілки письменників України. Його проза часто апелює до тем сільського побуту чи порівнює сільський та міський стиль життя.

Тим не менш, в оповіданнях «¿Qué hora es...?» та «Опівнічний гість» цих абсолютно різних авторів у результаті проведеного дослідження було встановлено такі спільні риси художніх картин світу:

- головними героїнями в обох оповіданнях виступають жінки, чиєю віссю буття є кохання до чоловіка. Це наскрізний мотив, що тісно переплетений з концептом ЧЕКАТИ;

- викривлене сприйняття часу. Для обох головних героїнь час циклічний та обмежений однією добою. Для решти персонажів час є лінійним, тому поведінка героїнь є дивною і сприймається іншими як ознака психічного розладу особистості;

- в обох оповіданнях домінує чуттєве сприйняття дійсності: багато описів візуальних образів, запахів, тактильних відчуттів;

- для обох героїнь є властивими оніричні стани (сон і дійсність тісно переплітаються);

- обидва оповідання мають неочікувану розв'язку.

Аналіз спільних рис свідчить про присутність в індивідуальних художніх картинах світу обох авторів характеристик, притаманних філософії магічного реалізму. Проте, якщо в мексиканській та інших іспанськомовних літературах магічний реалізм є розповсюдженим явищем, для української літератури він не є типовим.  Звідси постає перспективна проблема подальшого дослідження першопричин такої близькості авторських картин світу представників українськомовної та іспанськомовної культур.