“Україна понад усе” чи “Пушкин – это наше всё”? (українська освіта та російська література)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.28925/2311-2425.2022.1898

Ключові слова:

«війна Аполлона», гібридна війна, глорифікація імперського літературного канону, імперський міф, національна ідентичність, постколоніальні студії, «рашизм», семантична (парадигмальна) війна, «трубадури Імперії», „war of Apollo“, hybrid warfare, glorification of the imperial literary canon, imperial myth, national identity, postcolonial studies, „raschism“, semantic (paradigmatic) war, „troubadours of the Empire“

Анотація

У статті розглянуто три типи війни, гібридно нав’язані Росією Україні: «війну Ареса», «війну Афіни» та «війну Аполлона», а також причини, хід та результати використання культури й літератури як блискотливої вуалі для маскування імперської суті «русского мира», «кривой рожи России» (М. Гоголь). Проаналізовано, чому, попри широкомасштабну агресію, розв’язану 24.02.2022 Російською Федерацією проти України, а також доведені міжнародними судами воєнні злочини рашистів, у широких колах світової спільноти й навіть українського суспільства все ще зберігається пієтет до Росії та її «великої» літератури й культури. Зроблено висновок, що смертельно небезпечне (як «яблуко Білосніжки») поєднання, з одного боку, естетичної привабливості, та, з другого боку, імперської ідеологічної токсичності (надто в умовах повномасштабної військової агресії РФ, коли навіть сама російська мова, що нею написано згадані твори, для мільйонів українців стала тригером) робить російську літературу абсолютно неприйнятною для вивчення в ЗСО України. Простежено витоки й етапи закорінення міфу про «світову велич» російської літератури та зроблено обґрунтований висновок, що значна питома вага російських творів у наших шкільних програмах є не свідченням їхнього гаданого «світового» ідейно-естетичного рівня, а важкою спадщиною імперської (у т. ч. радянської) доби, коли в колонізованих Московією землях (зокрема й в Україні) відбувалася примусова асиміляція («обрусение») населення, тож усе російське насаджувалося силоміць. Спрогонозовано ефективні шляхи корекції стратегій вивчення російської літератури в ЗВО України: інтенсивне застосування постколоніальної інтерпретації та компаративного аналізу, оновлення кола досліджуваних літературних творів та застосування нових підходів до вивчення біографій письменників. Зазначено, що стратегічний поворот у викладанні російської літератури та культури в ЗВО України вимагатиме титанічних зусиль не лише освітян, а й усієї держави, розробки та реалізації спеціальної цільової державної програми.

Ключові слова: «війна Аполлона», гібридна війна, глорифікація імперського літературного канону, імперський міф, національна ідентичність, постколоніальні студії, «рашизм», семантична (парадигмальна) війна, «трубадури Імперії».

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Downloads


Переглядів анотації: 242

Опубліковано

2022-12-26

Як цитувати

Ковбасенко, Ю. (2022). “Україна понад усе” чи “Пушкин – это наше всё”? (українська освіта та російська література). Studia Philologica, (1-2), 92–111. https://doi.org/10.28925/2311-2425.2022.1898

Номер

Розділ

Літературознавство