«Жвава у 82 роки»: старшання у п’єсах Емі Герцог

Анотація

Одним із викликів сучасної драматургії є зображення літніх персонажів як головних героїв на театральному коні. У статті вивчаються особливості процесу старшання у п’єсах Емі Герцог «Після революції» та «4000 миль». Авторки статті вирізняють соматичні та психологічні маркери цього процесу в рамках вивчення пристосування найстарішого персонажу дилогії до літнього віку. У статті проаналізовано низку дійових осіб крізь призму літературознавчої геронтології. Вивчається як суспільне ставлення до старших персонажів, так і самостереотипізація власне літніх дійових осіб.

Старіння у п’єсах Герцог “Після революції” та “4000 миль” представлене крізь призму міжпоколіннєвих взаємовідносин. У драмі “4000 миль” Віра та Лео, молодші дійові особи, відіграють важливу роль медіаторів поколінь. У цій драмі старість уособлює мудрість для молодого покоління, пов’язуючи онуків і бабусь/дідусів. Драма «Після революції» наводить ще один приклад зв’язку між поколіннями, а саме між 80-річною Вірою та її онукою Еммою. Втручання Віри у розслідування сімейної справи Емми позитивно впливає на стосунки між ними. Крім того, Емма добре ладнає з іншим літнім персонажем, Морті, шанувальником Віри. У їхніх розмовах немає табу чи стереотипів щодо старості, а лише підтримка та заохочення Емми спростувати дискримінаційний міф про те, що літнім людям непотрібні романтичні стосунки.

Варіанти мінімізації ейджистських стереотипів представлені розширеним описом фізичних особливостей старшання; використання лексики, багатої на афоризми і сленг, які водночас ілюструють досвід й адаптацію до сучасних мовних варіацій; зображення літніх дійових осіб як активних громадян суспільства та з точки зору персоносфери як протагоністів, а не лише другорядних персонажів.

Ключові слова: старшання, Емі Герцог, динаміка, літній жіночий персонаж, самостереотипізація, драма, літературознавча геронтологія, маркери старіння.