«НАДГРОБКІВ ЦАРСЬКИХ МАРМУРОВІ ПЛИТИ ПЕРЕЖИВЕ ПОТУЖНИЙ МІЙ РЯДОК?» (АВТОРЕФЛЕКСІЯ ГЕНІЇВ НА ПОРОЗІ КАНОНУ)
Ключові слова:
літературний канон, авторефлексія, прототекст, інтертекст, алюзія, ремінісценія.Анотація
У статті з урахуванням концептуальних положень «теорії канону» (“Canon Theory”) в компаративном
аспекті розглянуто специфіку, основні закономірності та результати авторефлексії, самооцінки влас-
ної творчості письменниками, котрі перебувають у центрі національних (і світового) літературних
канонів і чия творчість уникла забуття протягом століть (Квінт Горацій Флакк, Вільям Шекспір, Джон
Мільтон, П’єр Ронсар, Роберт Бернс, Адам Міцкевич, Шарль Бодлер, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко,
Максим Рильський та ін.).
Завантаження
Посилання
Ось далеко не повний перелік знакових публікацій з проблеми літературного канону:
Harold Bloom. Th e Western Canon. Macmillan, London 1994, pp. 567; Leslie Fiedler, Houston A. Baker,
Jr. (eds.). English Literature: Opening Up Th e Canon. Baltimore: Johns Hopkins U. P., 1979, а також:
Paul Lauter. Caste, Class, аnd Canon // J. Newton, M. Harris, K. Aguero (eds.). A Gift of Tongues: Critical
Challenges and Contemporary American Poetry. University of Georgia Press, 1987. P. 57–82; Він же:
Race and Gender in the Shaping of the American Literary Canon // J. Newton, D. Rosenfeld (eds.).
Feminist Criticism and Social Change: Sex, Class and Race in Literature and Culture, N. Y., 1985. P. 19–44;
John Guillory. Cultural Capital: Th e Problem of Literary Canon Formation. Chicago: Th e University
of Chicago Press, 1993, Гронас М. Литературный канон как проблема // Новое литературное обозре-
ние, 2011. — № 1 та ін. Детальніше про сучасний стан проблеми канону і каноноборства в Україні
та за кордоном див.: Ковбасенко Ю. І. Літературний канон і куррикулум літературної освіти: світо-
вий досвід і український шлях // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України,
— №№ 9, 10.
Словник іншомовних слів. — К.: Наукова думка, 2010. — 664 с.
Віссаріон Бєлінський у листі до Миколи Гоголя від 15/03.07.1847 р. так різко схарактеризував цю
болючу авторефлексію Пушкіна, його прагнення повернути собі народну любов: «Вы, сколько я
Збірник наукових праць Випуск 4, 2015 91
вижу, не совсем хорошо понимаете русскую публику. Ее характер определяется положением рус-
ского общества, в котором кипят и рвутся наружу свежие силы, но, сдавленные тяжелым гнетом,
не находя исхода, производят только уныние, тоску, апатию. Только в одной литературе, несмотря
на татарскую цензуру, есть еще жизнь и движение вперед. Вот почему звание писателя у нас так
почтенно, почему у нас так легок литературный успех, даже при маленьком таланте. Титло поэта,
звание литератора у нас давно уже затмило мишуру эполет и разноцветных мундиров. И вот по-
чему у нас в особенности награждается общим вниманием всякое так называемое либеральное
направление, даже и при бедности таланта, и почему так скоро падает популярность великих
поэтов, искренно или неискренно отдающих себя в услужение православию, самодержавию и
народности. Разительный пример — Пушкин, которому стоило написать только два-три вернопод-
данических стихотворения и надеть камер-юнкерскую ливрею, чтобы вдруг лишиться народной
любви» («Литературное наследство», № 56 // В. Г. Белинский, т. II. — М. : Изд-во АН СССР, 1950. —
С. 571–581).
Попович М. Нарис історії культури України / Мирослав Попович — К. : АртЕк, 1998. — С. 377.
Куделин А.Б. Образ восхваляемого в средневековом арабском панегирике // Поэтика
средневековых литератур Востока. — М., 1994. — 239 с.
Пріцак О. Шевченко-пророк / Омелян Йосипович Пріцак. — К., 1993.
Жиляков С.В. Жанровая традиция стихотворения-«Памятника» в русской поэзии XVIII–XX вв. :
автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.01.01 «Русская литература» / Сергей Викторович
Жиляков. — М., 2010. — 23 с
