Studia Philologica

Різномовні автомобільні стікери з текстом: лінгвопрагматична та лінгвоправнича площини

Олексій Борисов — 2025-06-12

Стаття присвячена лінгвістичному розгляду наклейок з різномовними вербальними позначеннями, цілеспрямовано нанесених на різні ділянки автомобілів для їхнього виділення серед інших транспортних засобів. Стікери на автомобілі є своєрідним дизайнерським рішенням фізичних та юридичних осіб зробити його неповторним та оригінальним. Класифікацію стікерів було здійснено, спираючись на кінцеву глобальну прагматичну мету адресантів таких комунікативних повідомлень соціальному світові: виконання закону, просування товару чи/та послуги, вільне самовираження. Відповідно їх можна віднести до формальних, або офіційних, та неформальних або декоративних, типів стікерів. Представлені вербальні позначення є прямим спонуканням адресата вступити в контакт з надписом, зробленим адресантом, та реагувати (думати, відчувати, діяти) певним чином. Таким чином створюється ще один фрагмент етнічного комунікативного простору української спільноти. У роботі представлено, що якщо виконання закону передбачає використання стандартизованих наклейок, то рекламування та самовираження відрізняється більш-менш вільною лінгвальною творчістю. Якщо просування продукту чи послуги має на меті задоволення соціальних потреб виживання, фінансового успіху, самоствердження тощо, то необхідність декоративного вербального позначення авто зумовлена наявними потребами самовираження, поваги, належності до певної спільноти тощо. Вербальні позначення є номінативними (слова, абревіатури, скорочення) та комунікативними (словосполучення, речення, невеличкі тексти) знаками германською, слов’янськими мовами та латиною, які отримують різнокольорову, різношрифтову, різнорозмірну експлікацію на кузові чи склі автомобіля. Так створюється підсилення основного комунікативного сигналу – ідеї, навіщо створювався той чи інший стікер. У площині прагматики виявлені інтенції, список яких далеко не є кінцевим, реалізуючи Его-спрямованість індивідів, фактично розкривають різні сторони їхніх особистостей, адже люди через відповідні наклейки висловлюють своє ставлення до безлічі фрагментів цього багатогранного світу. Одними з головних інтенцій є вираження свого негативного ставлення до війни, любов до Батьківщини та бачення України в Європі.

Ідіоми з семантикою негативної оцінки ментальних здібностей людини в англійській та іспанській мовах

Наталя Бутко — 2025-06-12

Це дослідження стосується категорії оцінки у фразеології, зокрема, її вживання у двох європейських мовах, англійській та іспанській, у порівнянні. Виявлено негативну семантику фразеологічних одиниць (ФО) і методи аналізу створення негативної оцінки у фразеологічних утвореннях з негативним ставленням до розумових здібностей людини, деякі особливості їх функціонування в обох мовах. З’ясовано, як може утворюватися негативна оцінка у фразеологізмі та від чого вона залежить. Описано відмінності між її використанням в англійських та іспанських ФО. Надано якісний та кількісний аналізи фразеологізмів з негативною оцінкою розумових здібностей людини.

Міжнародно-правовий англомовний дискурс: поняття та основні особливості

Олександра Бутко — 2025-06-12

Представлене дослідження розкриває особливості міжнародно-правового дискурсу у семантичному, прагматичному та стилістичному аспектах. Проблемою для обговорення є розрізнення міжнародно-правового дискурсу від суміжних його видів – правового та дипломатичного. Міжнародно-правовий дискурс сформований на перетині дипломатичного та правового дискурсів. Таким чином, для обговорюваного типу дискурсу в англійській мові визначальними є такі риси, як асиміляція, інституціоналізація, багатослівність, двозначність, використання латинізмів та французьких запозичень, деперсоналізація, надмірна урочистість та ввічливість, використання слів, які асоціюються з правовим дискурсом, включаючи архаїзми та юридичні терміни тощо. Отже, міжнародно-правовий дискурс розглядаємо як окремий вид дискурсу, який поступово змінюється та відкриває перспективи для подальших досліджень.

Прикладні та екзистенційні аспекти впровадження національного стандарту української латиниці

Максим Вакуленко — 2025-06-12

У статті розглянуто підходи до латинізації сучасних, староукраїнських і давньоукраїнських текстів. Підставою для цього дослідження є потреба в науково обґрунтованій латинізації українських текстів з урахуванням історичного розвитку української мови, яка стала особливо актуальною в зв’язку з реальними перспективами євроінтеграції України.

На цей час в Україні чинними є дві різні системи латинізації: Постанова № 55 Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» від 27 січня 2010 року, яка орієнтує романізацію українських назв на англійську мову, і національний транслітераційний стандарт ДСТУ 9112:2021 «Інформація і документація – Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання».

Мета цього дослідження полягає в тому, щоб з’ясувати лінгвістичні, технологічні, історичні, правові та екзистенційні аспекти практичного використання Україною транслітераційних норм латинізації українських текстів і виробити відповідні рекомендації щодо використання цих правил.

Об’єктивний порівняльний аналіз загальноприйнятих у світовій лінгвістиці і в міжнародній стандантизації підходів на тлі українських показує, що транскодувальна таблиця Постанови № 55 Кабінету Міністрів України «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» від 27 січня 2010 року не відповідає потребам нашої держави в сфері транслітерації.

До головних переваг ДСТУ 9112:2021 належать його відповідність міжнародним вимогам до транслітерації, узгодженість із міжнародним стандартом ISO 9:1995 і фіксація давності української мови. Через це ДСТУ 9112:2021 придатний не тільки для бібліографії, а також для історичних пам’яток України та використання в сучасних лінгвістичних технологіях, які потребують латинізації. Зокрема, ДСТУ 9112:2021 забезпечує можливість відновити вихідну форму текстів, які охоплюють не тільки звичайні українські слова, а також скорочення й абревіатури. Така особливість робить його незамінним для величезних масивів текстів на мільйони та мільярди слів, транслітерація яких відбувається в автоматичному режимі.

У правовому плані використання ДСТУ 9112:2021 сприятиме практичному втіленню положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо застосування української мови (п. 6в ст. 3), вивчення української мови за кордоном (п. 6є ст. 3), поширення української мови в світі (п. 7 ст. 3), написання українських імен (ст. 40), топонімів (ст. 41) та інших назв (ст. 36).

Оптимальним варіантом для України є широке впровадження в практику ДСТУ 9112:2021 «Інформація і документація – Кирилично-латинична транслітерація і латинично-кирилична ретранслітерація українських текстів. Правила написання». Для цього потрібно прийняти відповідне рішення на державному рівні.

«Вічний стан аварійності»: критичний дискурс-аналіз промови про найгірші дороги на Філіппінах

Трані Гатіль — 2025-06-12

У дослідженні використано методологію критичного дискурсивного аналізу (КДА) Ферклофа для вивчення законодавчих промов у Палаті представників Філіппін, виголошених з приводу критичного стану сільської дорожньої інфраструктури. За допомогою текстового аналізу це дослідження визначає стратегічне використання риторичних прийомів, включаючи гіперболу, метафору та вирокові мовленнєві акти, які впливають на сприйняття аудиторією та забезпечують підтримку інфраструктурних проєктів. Риторичні "апелятиви", такі як етос, логос та пафос, виділяються як інструменти для встановлення довіри, побудови логічних аргументів та викликання емоційних реакцій. Стиль, тон та подача мовлення відображають формальний законодавчий дискурс, водночас розкриваючи динаміку влади оратора через неприйняття рішень та ідеологічний вплив. Зосереджуючись на соціокультурному вимірі дискурсу, стаття розкриває роль мови у формуванні соціально-політичних програм та впливі на публічний дискурс щодо інфраструктури. Результати сприяють глобальному розумінню політичної мови як інструменту мобілізації дій у царині соціально-економічних питань та демонструє, як дискурс аналіз може викрити владні структури та ідеологічні сили, що формують політику.

Епідигматичні аспекти перекладу: англійсько-українські відповідності

Олег Деменчук — 2025-06-12

У статті схарактеризовано епідигматичні аспекти перекладу, визначено особливостівідтворення англійських багатозначних слів українською мовою. Акцентується увага на тому, що значення є контекстно-залежним і формується під впливом історичних, культурних та когнітивних чинників, що робить переклад динамічним процесом узгодження значень. Результати дослідження підтверджують, що епідигматичний підхід сприяє підвищенню точності перекладу завдяки урахуванню багаторівневих семантичних відповідностей та контекстуальних залежностей. Практичне застосування методу в літературному перекладі засвідчує ефективність збереження змістової відповідності в цільовій мові.

Вживання алюзій в романі “Antkind” Чарлі Кауфмана: інтерпретативний когнітивно-дискурсний підхід

Надія Єсипенко — 2025-06-12

У статті розглядаються підходи до вивчення та класифікації алюзії як інтертекстуальної одиниці в художньому дискурсі на основі роману “Antkind” американського письменника та сценариста Чарлі Кауфмана. Когнітивно-дискурсний підхід до дослідження алюзії ґрунтується на кореляції слова або будь-якої іншої мовної форми та інтелектуальної діяльності автора твору й читача. Інтерпретативний метод ідентифікації алюзії в художньому дискурсі передбачає декілька етапів: розпізнавання, перевірка, розуміння алюзії, її інтерпретація в конкретному контексті. В результаті дослідження художнього твору виокремлено літературно-художні, міфологічні, біблійні, кінематографічні, історичні алюзії та окремо прецедентні феномени. Прецедентні феномени – це самостійні поняття, які є частиною когнітивної бази Чарлі Кауфмана та його читачів, декодування яких здійснюється через мисленнєву активність. Проаналізовані текстові фрагменти з включенням алюзій уможливлюють висновок, що алюзія нерозривно пов’язана з культурною складовою – реальними історичними подіями, особистостями, літературними творами тощо. Для Чарлі Кауфмана алюзії – це денотативи з прихованим значенням, які зможуть декодувати тільки ті читачі, в когнітивній базі яких зберігається відповідна попередня інформація.

Маркування інтертекстуальності в художньому дискурсі ХХ століття

Діна Жалко — 2025-06-12

Статтю присвячено дослідженню маркування інтертекстуальних включень у художньому дискурсі з метою розкриття семантико-функційного потенціалу імпліцитних та експліцитних маркерів інтертекстуальності у творах американських та англійських письменників ХХ століття. Аналіз інтертекстуальності в художньому дискурсі допоміг виявити інтертекстуальні маркери та визначити засоби їх репрезентації, систематизувати інтертекстуальні включення та встановити їх дискурсивно-функційний потенціал. Матеріалом дослідження слугували романи "The Crying of Lot 49" Томаса Пінчона та "A History of the World in 10½ Chapters" Джуліана Барнса. Методологія дослідження передбачала використання методу уважного читання для аналізу структури романів, методу текстологічного аналізу творів дібраного матеріалу, методи лінгвостилістичного та інтертекстуального аналізу для ідентифікації й опису різних видів інтертекстуальності та міжтекстових зв’язків, методу інтермедіального аналізу для встановлення семантичних зв’язків між інтертекстуальними елементами належних до суміжних видів мистецтв, семантико-стилістичного методу для опису мовностилістичних ресурсів та їх семантики, методу деконструкції для ідентифікації непрямих інтертекстуальних зв'язків між текстами. Розроблено критерії для ідентифікації та типологізації інтертекстуальних маркерів: прямі та непрямі. Окреслено особливості семантики й функціонування інтертекстуальних маркерів у проаналізованому корпусі матеріалу. Результати дослідження полягають у розробленні авторської таксономії прямих і непрямих маркерів інтертекстуальності, що дозволить оцінити вплив рівня читацької компетенції на розуміння художніх текстів.

Інтердискурсивність художнього тексту: універсальні та ідіосинкратичні властивості

Наталя Ізотова — 2025-06-12

Стаття присвячена дослідженню універсальних та ідіосинкратичних властивостей інтердискурсивності, репрезентованої у вибраних творах нобелівського лауреата Дж. М. Кутзее. Інтердискурсивність визначена як когнітивно-комунікативна стратегія смислової й структурної побудови художнього тексту, орієнтована на активізацію гри з читачем. Встановлено, що в досліджуваних творах інтердискурсивність формує нову модель смисло- та текстотворення, яка характеризується своїми епістемічними властивостями. Останні диференціюються на основі розробленої прототипної моделі дискурсу, що охоплює такі ознаки: (1) тип знань як підґрунтя формування дискурсу; (2) прагматичну настанову; 3) особливості мовностилістичної, сюжетно-композиційної та наративної організації; 4) тональну систему; 5) комунікативну мету. Зміна епістемічних рис дискурсу сигналізує про дискурсивний "зсув", який супроводжується виникненням прагмастилістичних ефектів когнітивно-емоційної напруженості, когнітивно-емоційного дисонансу, інтенсифікації читацької залученості, семантико-смислового розриву / викривлення, когнітивного перенавантаження тощо.

Ключові слова: дискурс, текст, інтердискурсивність, прототип, жанр, стиль, комунікація.

"Провісник хаосу": семантична анатомія симулякра

Олександр Колесник — 2025-06-12

У статті аналізується низка висловлювань I. Маска, здійснених в інтерв'ю засобам масової інформації та опублікованих через платформу Twitter/X. У статті стверджується, що аналізовані дискурсивні конструкти не відповідають критерію істинності та ідентифікуються як симулякри. Фокусом дослідження є реконструкції пропозицій, які породжують хибні смисли в цих твердженнях. У статті наведено типологічні семіотичні та функціональні характеристики відповідних мовних одиниць.Особлива увага приділяється реконструкції «вірусної програми», закодованої у твердженні Маска про емпатію. Запропоновано внутрішню «текстову структуру» твердження та його фреймову модель. Міждисциплінарні інтерпретації здійснюються в рамках теорії міфологічно орієнтованого семіозису.

Ґендерні стереотипи в англомовній рекламі

Тетяна Крутько — 2025-06-12

Статтю присвячено дослідженню вербалізації ґендерних стереотипів в англомовному рекламному дискурсі електромобілів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Методологія дослідження передбачала використання методу суцільної вибірки з інтернет-ресурсів, методу аналізу і синтезу дібраного матеріалу, описово-аналітичного методу, методу кількісних підрахунків для вивчення відсоткового співвідношення номінацій жіночої та чоловічої референції у рекламних текстах. Матеріалом дослідження слугував корпус мовного матеріалу з 1000 зразків реклами, у вербальній частині яких містяться ґендерно марковані номінації. Дослідження дозволило виявити численні експліцитні маркери ґендеру, виражені прямими найменуваннями. Результати розвідки демонструють, що у рекламі електромобілів серед ґендерно маркованих номінацій лексеми із ґендерно зумовленою семантикою фемінності є найбільш репрезентативними. Маскулінна репрезентація у рекламних текстах є менш представленою вербально. Проведений аналіз вербальної презентації ґендеру у рекламних текстах електромобілів свідчить, що лексеми жіночої референції репрезентовані у близько 80% вибірки, що може розглядатися, як вказівка на цільову аудиторію реклами. Дослідження ґендерно специфічної атрибуції свідчить, що атрибутивне ядро складають прикметники позитивної оцінної семантики, серед яких найбільш репрезентативні атрибути, які описують зовнішність жінок чи професіоналізм чоловіків. У результаті дослідження рекламних текстів встановлено, що реклама цього періоду відображає традиційні погляди на соціальні ролі, коли ознаками жіночої поведінки є піклування про зовнішність, дім, сім’ю, дозвілля, чоловіки зображаються як владні, амбітні, успішні. Аналіз також дозволяє зробити висновок про представлені у рекламі ґендеро-специфічні рольові установки, де жінка зображена як дружина, сестра, дочка.

Поетика Е.А. По в контексті міждисциплінарних досліджень

Ніка Марущак — 2025-06-12

Статтю присвячено виявленню та дослідженню універсальних компонентів поетики американського автора Едгара Аллана По. Робота узагальнює та систематизує наявні підходи до аналізу складових поетики окремого автора, зокрема ідіолекту та ідіостилю. Виокремлено третій елемент поетики Е. А. По та введено термін «ідіонаратив» для позначення індивідуальних преференцій митця у виборі універсальних наративних конструкцій у поезії та прозі. Для дослідження специфіки поетики автора як системи пропонується комбіноване використання лінгвостилістичних та емпіричних методів. В межах цієї розвідки представлено чекліст для виявлення та аналізу наративності у поезії (на прикладі віршів Е. По «Annabel Lee» та «Hymn»).

Лексичні неологізми в англійській мові: формування, тенденції та культурний вплив

Оксана Мельник — 2025-06-12

Лексичні новотвори, або неологізми, відіграють важливу роль у розвитку англійської мови, відображаючи динамічні зміни в суспільстві, культурі, технологіях і політиці. Ця стаття аналізує основні причини виникнення нових лексичних одиниць в англійській мові, їх класифікацію та вплив на сучасну культуру. Серед основних причин появи новотворів виділяються технологічний прогрес, соціокультурні зміни, глобалізація та інновації в комунікації. У статті розглядаються основні методи утворення новотворів, зокрема композиція, афіксація, скорочення, акронімів та переосмислення значень. Особлива увага приділяється дослідженню технологічним неологізмам, які стали невід'ємною частиною професійного та побутового мовлення. Такі слова, як "blockchain", "cryptocurrency" та "Metaverse", ілюструють, як інновації впливають на розвиток лексики. Крім того, досліджено побутові новотвори, які виникають у відповідь на сучасні соціальні тренди та культурні явища, такі як "selfie", "binge-watch" та "dad joke". Стаття також висвітлює основні виклики, пов'язані з вивченням і інтеграцією новотворів у навчальні матеріали та словники. Аналізуючи перспективи розвитку лексичних новотворів, автори прогнозують подальше зростання їх кількості через розвиток штучного інтелекту, вплив міжкультурної комунікації та поширення віртуальних реальностей. Висновки підкреслюють важливість вивчення новотворів для розуміння мовних і соціокультурних процесів, які формують сучасну англійську мову.

Моделювання концепту СЛОВО в лінгвістичних афоризмах та образних висловах

Галина Одинцова — 2025-06-12

У статті зроблено спробу моделювання концепту СЛОВО з урахуванням особливостей його репрезентації в лінгвістичних афоризмах та образних висловах. Зазначено, що на вербалізацію концепту в аналізованих мовних одиницях значною мірою впливають сам жанр афоризму та специфіка його інтерпретації, зумовлена способом мислення, ментальністю, досвідом, фахом автора. Відтак мета статті полягає у виявленні когнітивних смислів ядерної та периферійної зон концепту СЛОВО в лінгвістичних афоризмах та образних висловах у вигляді поняттєвої, образної та ціннісної інформації. Доведено, що слово в афористичних контекстах набуває ознак лінгвокогнітивного та лінгвокультурного концептів, які взаємно доповнюють один одного, створюючи таким чином його концептуальну смислову цілісність. Лінгвокогнітивне розуміння концепту СЛОВО актуалізує його смисли в межах лінгвістичної парадигми, а лінгвокультурний аспект об’єктивує його як одиницю національної ментальності. Образну складову концепту СЛОВО репрезентують образно-асоціативні ознаки, виокремлені на основі метафоричної номінації. Ціннісна складова аналізованого концепту представлена опозицією його позитивних та негативних конотацій.

Три роки війни – три новорічні звернення президента України: від ідей до словесних ефектів

Сергій Потапенко — 2025-06-12

У статті доведено, що композиція президентських новорічних привітань (2022-2024 роки), що входять до воєнного дискурсу, складається з двох основних секцій. Кумулятивна – вибудовує образ української держави і її громадян; кульмінаційна – демонструє отриманий підсумок різним учасникам військового протистояння. Кумулятивний образ формується по-різному в окремих текстах внаслідок варіювання послідовності зображення сили нації, держави, окремих груп населення й кожного громадянина. У 2022-му році творення кумулятивного образу нації починається з окреслення інакшості-єдності українців із переходом до зображення України як людини і держави шляхом характеристики різних місць, окремих груп людей і їх індивідуалізації задля звернення до кожного громадянина. Кумулятивна секція привітання 2023-го року, навпаки, починається з індивідуалізації, яка поступається образу України й апеляції до окремих груп громадян. Новорічне звернення 2024-го року відзначається послідовним зображенням нації в ракурсах сім’ї, могутньої людини, воїнства, громадян, підлітків, інженерів, української мови. Кульмінаційні секції трьох розглянутих новорічних привітань різняться дією на різних учасників воєнного протистояння. У 2022-му році ця секція представляє нашу державу світові й співгромадянам в аспекті відновлення мирного життя. У 2023-му році отриманий кумулятивний підсумок слугує основою для демонстрації міжнародних перемог українців і вербального опору ворогові. У 2024-році створений кумулятивний образ держави подає її могутність різним учасникам воєнного протистояння: всьому світові, співгромадянам, які опинилися на тимчасово окупованій території і за кордоном, а також спрямовується у рік прийдешній. Стаття розкриває провідну роль у створенні виокремлених ефектів і образів займенників, дієслів і морфосинтаксичних конструкцій.

Домінантні лексико-граматичні засоби стилістичного увиразнення текстів англо- та німецькомовних державних гімнів

Анатолій Приходько — 2025-06-12

Статтю присвячено вивченню засобів творення художньої образності в текстах англійських і німецьких державних гімнів. Метою роботи є з'ясування домінантних лексико-граматичних засобів, прийомів і технік лінгвостилістики, використовуваних у текстах означених гімнів. Методами дослідження є усталені процедури і прийоми стилістичної інтерпретації та герменевтичного опису мовленнєвих явищ, що спостерігаються, а також зіставний аналіз засобів виразності, характерних для цих текстів.

З'ясовано, що серед усього розмаїття стилістичних фігур, прийомів і засобів, відомих мовознавству, в досліджуваних текстах використовуються лише два їх лексико-граматичних типи – фігури заміни (тропи) та фігури додавання. При цьому помічено, що тут реалізується лише та частина фігур заміни, логіко-семантичною основою якої є порівняння, а серед фігур додавання – та їх частина, що базується на повторі. Доведено, що серед перших для гімнів продуктивними є симілі, перифраз, метафора і метонімія, а серед других – ампліфікація, синтаксичний паралелізм, анафора і епіфора. Найпродуктивнішим тропом серед обох текстових кластерів виявився епітет – єдиний стилістичний засіб, який зближує фігури заміни і фігури додавання. Також доведено, що будучи кількісно обмеженим у плані домінування зазначених фігур-гіперонімів, стилістичний "асортимент" текстів англо- та німецькомовних гімнів виявляється зовсім необмеженим у плані їх гіпонімічних різновидів – низхідних засобів естетичного увиразнення художнього мовлення.

Стилістичні фігури, прийоми і засоби, актуалізовані в текстах англо- та німецькомовних гімнів, виявляються спрямованими на реалізацію єдиної когнітивно-сугестивної настанови – естетичного впливу на клієнтів дискурсу через художню образність.

Метафора як прагматичний інструмент стилістичного увиразнення: когнітивний та перекладацький аспект

Світлана Радецька — 2025-06-12

Серед безлічі засобів мовного вираження, метафора виділяється як потужний засіб збагачення мови та впливу на аудиторію. Ця стаття досліджує метафору як прагматичний інструмент для стилістичного покращення, залучаючи ідеї як з когнітивної теорії, так і з перекладознавства.

Традиційно дослідження метафори мали переважно лінгвістичний характер. Однак у другій половині 20 століття вчені перейшли до розуміння метафори як відображення когнітивних процесів і механізму структурування людських понять. Метою цієї статті є визначення метафори як прагматичного засобу стилістичного вираження та з’ясування її різноманітних функцій у текстах.

Когнітивний підхід до метафори, який підтримують як національні, так і міжнародні дослідники, тлумачить метафору як складне когнітивне явище, яке має наслідки для спілкування, психології та пізнання. Метафора виконує багато функцій, включаючи стилістичне покращення, когнітивне структурування та комунікативну ефективність.

У перекладознавстві метафора створює унікальні проблеми через її культурні та мовні нюанси. Точне відтворення метафор вимагає тонкого розуміння їх контекстуальної та концептуальної основи. Завдяки всебічному аналізу існуючих досліджень ця стаття має на меті надати практичні вказівки для ефективного перекладу метафор, враховуючи їх різноманітні функції в текстах.

Дослідження визначає різні функції метафори, включаючи її роль у пізнанні, комунікації та стилістичному вираженні. Метафора служить когнітивним інструментом, формуючи мислення та сприйняття, а також посилюючи естетичний та емоційний вплив текстів. Крім того, метафора відіграє вирішальну роль у формуванні жанру, евристичному дослідженні та мнемонічному кодуванні.

Рухаючись вперед, майбутні дослідження будуть глибше занурюватися в тонкощі перекладу метафор і розробляти практичні стратегії для їх відтворення в різних мовних і культурних контекстах. Розуміючи багатогранну природу метафори та її прагматичні функції, перекладачі можуть забезпечити достовірне та ефектне перетворення метафоричних виразів у перекладених текстах.

Морфологічний аналіз топонімів Самурзакано

Моніка Хобелія — 2025-06-12

Дана стаття містить аналіз морфологічної та семантичної структури грузинських і абхазьких топонімів Самурзакано. Актуальність теми визначається наступною обставиною: після 1993 року топонімічна ситуація в цьому регіоні змінилася радикально: всі топоніми грузинського походження були заборонені, а абхазькі назви, вигадані сепаратистами — назви, яких раніше не існувало або які були неофіційними версіями грузинських топонімів, адаптованих до абхазької мови, — стали домінуючими.

Метою нашого дослідження є надання детального морфологічного аналізу грузинських та абхазьких топонімів періоду до окупації регіону Самурзакано в Абхазії. Дослідження ґрунтується на топонімах, зафіксованих відомим грузинським дослідником Паатою Цкхадоа.

Було встановлено, що більшість мікротопонімів на досліджуваній території мають виключно грузинську структуру: це можуть бути грузинські або мегрельські топоніми, або ж вони містять мегрельські корені, основи та афікси, що використовуються як дериваційні елементи.

Друга група топонімів повністю представлена абхазькою мовою, і тут також виникає різноманітна картина з точки зору морфологічного аналізу. Зокрема, серед них є як прості корінні абхазькі топоніми, так і складні, утворені від кількох коренів, абхазькі топоніми, в яких зберігаються морфологічні та синтаксичні ознаки, характерні для абхазьких детермінативів та маркерів меж.

Досліджений матеріал чітко показує, що топоніми Самурзакано складають різноманітні морфологічні та семантичні групи. Варто зазначити, що картвельські топоніми та дериваційні афікси є більш домінуючими, а навіть в абхазьких коренях часто зустрічаються картвельські дериваційні елементи.

Псевдотермінологія в науковій фантастиці: лексичні особливості та проблеми перекладу

Олександра Чернікова — 2025-06-12

У розвідці розглядаються лексичні особливості та перекладацькі проблеми псевдотермінології у науковій фантастиці. Вживання псевдотермінології у науково-фантастичних творах обумовлено бажанням авора створити ілюзію реалістичності для читача/глядача, використовуючи слова і сполучення слів, схожі на наукові терміни, що відображають реалії створеного автором світу. Лексичні особливості псевдотермінології збігаються з лексичними особливостями реальної термінології, проте значення відрізняється, що становить перекладацьку проблему. Фактичним матеріалом дослідження слугували 100 прикладів псевдотермінології, вжитої у діалогах науково-фантастичних фільмів та серіалів («Назад у майбутнє», «Той, що біжить по лезу», «Доктор Хто», «Автостопом по галактиці», «Зоряна брама», «Зоряний шлях: Вояджер», «Торчвуд»). Матеріал було відібрано методом суцільної вибірки та проаналізовано з застосуванням статистичного методу. У статті розглянуто поняття псевдотермінології, її лексичні та структурні особливості. У дослідженні проаналізовано способи перекладу та трансформації, до яких вдавалися перекладачі задля кращої передачі псевдотермінології оригінального тексту українською мовою. Структурно псевдотерміни поділяються на однослівні та сполучення, які, в свою чергу, поділяються на двокомпонентні, трикомпонентні та багатокомпонентні. Встановлено, що найчастотнішими трансформаціями, вжитими у перекладі псевдонаукової термінології у науково-фантастичних текстах, є калькування, транскодування та модуляція, що збігається з відтворенням реальних термінів у відповідних текстах. У науковій розвідці виявлено, що переклад псевдонаукової термінології потребує значних перетворень з боку перекладача для створення адекватного паралельного тексту та наближення перекладу до еквівалентності.